26 квітня 1986 року сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Небезпечний експеримент спричинив вибух на четвертому енергоблоці, зруйнувавши розмірений плин життя багатьох українських родин. Наслідки тієї трагедії для екології та здоров’я людей досі вивчає світова спільнота, а на тілі України назавжди залишиться незагоєна рана зони відчуження і біль десятків тисяч тих, кого примусово виселили з рідних домівок.

Замовчування правди про масштаби катастрофи, ігнорування небезпеки заради ідеологічних інтересів проявило потворне обличчя тогочасної влади. Чорнобиль вкотре продемонстрував світу цинізм радянської системи, для якої людські життя не мали жодної цінності.

Дороге товариство! Сьогодні ми вшановуємо подвиг ліквідаторів Чорнобильської аварії – пожежників, працівників станції, будівельників, військових, медиків; висловлюємо вдячність усім, хто захистив світ від некерованого атома.

Проте в умовах російсько-української війни трагедія Чорнобиля знову відлунює тривогою. Через чотири десятиліття після катастрофи правонаступниця тоталітарної імперії – росія – демонструє безпрецедентну зневагу до ядерної безпеки світу. Захоплення Чорнобильської станції у 2022-му, спроба зруйнувати укриття над аварійним реактором у 2025-му, тривала окупація Запорізької АЕС свідчать про те, що до своїх численних злочинів країна-агресорка зухвало додала ядерний тероризм.

Тож Україна нині захищає континент від варварства та радіаційного шантажу, а наші воїни виборюють безпечне майбутнє для всього світу.  Стійкості нам на шляху до Перемоги!

В.о. ректора
Роман Павелків