21 лютого у Міжнародний день рідної мови відбулося засідання Центру гуманітарних досліджень Рівненського державного гуманітарного університету (координатор – доц. Шульжук Н. В.), до роботи якого долучилися здобувачі освіти кількох факультетів закладу – філологічного, художньо-педагогічного, історії та соціальних наук, музичного мистецтва, психології, здоров’я людини і спорту. Історики (модератор – Костянтин Катульський, голова студентського парламенту факультету історії та соціальних наук) розповіли присутнім про трагічну історію започаткування свята, запропонували інтерактивне опитування, яке засвідчило, що більшість із присутніх рідною вважають українську мову.

З вітальним словом до присутніх звернувся професор Ігор Войтович, проректор із навчально-виховної роботи, наголосивши на важливості згуртованості українців навколо рідної мови, у якій її носії кодують свою історію, культуру, духовну самобутність, яка визначає територіальні кордони держави та є виміром її національної безпеки.

Світоглядні орієнтири зустрічі задала професор Ірина Захарчук, яка слушно зауважила, що для багатьох українців рідною є мова однієї з національних меншин, з яких чимало сьогодні ризикує потрапити у забуття, та сфокусувала увагу присутніх на постатях, цінностях і відповідальності як ключових маркерах обговорюваної проблеми.

Здобувачі освіти ІІІ курсу художньо-педагогічного факультету Юліана Андрійчук та Олена Салюк під керівництвом доцента кафедри театральної режисури Тетяни Сокіл підготували для декламації поезію Олександра Підсухи «Мова».

Лінгвістичний інтерактив, у якому залюбки взяли участь не лише здобувачі освіти, а і їхні наставники (професор Ірина Панчук, декан факультету історії та соціальних наук, професор Наталя Дзюбишина, декан художньо-педагогічного факультету, професор Ярослав Сверлюк, декан факультету музичного мистецтва) посутньо пожвавив авдиторію.

У переддень дня народження Лесі Українки здобувачі освіти філологічних спеціальностей обрали для декламування її поезію «Contra spem spero» (збірка «На крилах пісень»), усвідомлюючи, що вона допомагає мільйонам українців під час війни зберігати силу духу й не втрачати віри в перемогу над страхом, відчаєм, залишатися собою у буремному й мінливому світі. Вона надихає сьогодні і тих, хто тримає Українське небо на передовій, і тих, хто тримає фронт інтелектуальний:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Ці рядки прозвучали у виконанні філологинь українською та польською (Анни Касянчук), англійською (Валерії Григус), німецькою (Анастасії Колош), французькою (Анастасії Кардаш), переконавши присутніх, що кожен народ своєрідно сприймає дійсність, по-особливому мислить і вербалізує свої емоції.

Українська пісня, високо оцінена в різні часи видатними майстрами культури та мистецтва, спонукала здобувачок освіти факультету музичного мистецтва Мирославу Герело та Олесю Васильєву (клас доцента Лілії Сверлюк) обрати для виконання віночок українських пісень Володимира Івасюка, який змусив підспівувати присутніх, засвідчивши, що українська пісня – бездонна душа українського народу, його слава.

Організатори заходу, подякувавши студентству та присутнім викладачам за спільний суботній ранок у Міжнародний день рідної мови, закликали їх думати українською, говорити українською та висловили надію на те, що рідне слово супроводжуватиме й зігріватиме українців в усьому світі й передаватиметься, як коштовний скарб, нащадкам.